Протягом п’яти років учителів світової літератури міста Києва, учасників тренінгу з розвитку критичного мислення школярів та учасників курсів підвищення кваліфікації ІППО, запитували: яким вони бачать свого ідеального учня (випускника школи). Серед відповідей, що зустрічалися найчастіше, були такі: компетентним у своїй галузі; незаангажованим, самостійним і відповідальним, здатним критично мислити; відкритим до нового, готовим вчитися ціле життя; толерантним; моральним, вдячним. Саме ці якості, на думку педагогів, дозволять випускнику реалізуватися, бути успішним у житті.
З розвитком суспільства з переходом від Індустріальної ери до Епохи знань (ХХІ століття) з’являються не лише нові професії, а й нові вимоги до умінь працівників. Якщо ланцюжок вартості в Індустріальну еру виглядає як видобуток — обробка — збирання — збут — розповсюдження — продукція (і послуги), то в Епоху знань він має такий вигляд: неопрацьовані дані — інформація — знання — досвід — збут — послуги (і продукція). Таким чином, для того, щоб створювати нові товари і послуги, які вирішують реальні проблеми і задовольняють потреби, необхідні висококваліфіковані спеціалісти у сфері аналізу й обробки інформації – це основна рушійна сила економічного зростання й праці у ХХІ столітті.
Результатом бурхливого розвитку цифрових технологій у наш час стало збільшення можливостей обробки, зберігання і накопичення інформації та широкий доступ до великої кількості інформації кожного користувача через мережу Інтернет. Наприклад, у 2008 році Google оголосив про те, що у його базі даних знаходиться один трильйон веб-сторінок. Виникає питання: як з усього потоку обрати необхідну інформацію, за якими критеріями перевірити її достовірність?
Дана робота змушує в чергове переглянути і передумати власне місце у навчанні літератури в новітніх умовах. Умовах, які вимагають врахування зміни світу. Якщо раніше час змушував учня бути об’єктом, а вчителя бути авторитарним у методах навчання, то зараз процес перевернувся. Потік і доступність інформації змушує навчати не стільки літературі в класичному її сприйнятті, скільки опановувати шляхи знаходження знань, потрібної інформації, сортуванню цієї інформації тощо. Тобто із наставника учитель має стати супроводжувачем. Як Вергілій вів Данте колами пекла, так учитель має провести учня всіма колами, щоб осягнути Сяйво художнього слова для власного життя. Учитель має вказати шлях, бути поруч, щоб надати наснагу. В принципі те, що в цьому році називаємо педмайстернею, а раніше формуванням інтересу до читання, вивчення, навчання (список можна продовжити).
Що взяти для себе? Те, що можеш понести, подолати. Не кожен костюм може лягти на твою фігуру. Ось і потрібно знайомитися з ріщними фахівцями, щоб підібрати свій стиль. Головне – сучасний підхід. Тобто учень є таким самим у асником процесу
Автор вказує на феномен епохи – Інтернет покоління, в чому полягають очікування молодих людей, чого вони потребують. А звідси випливають і нові вимоги до освітян 21ст.Основою навчання вважається розвиток критичного мислення. Наголошується на тому, що учні повинні володіти навичками інформаційної грамотності, що вони мають уміти, щоб володіти ними.
Особлива увага звертається на форми і методи роботи вчителя, щоб розвивати вищевказані навички в учнів.
Стаття несе важливу інформацію щодо змінення акцентів у викладанні світової літератури у зв’язку з бурхливим розвитком інформаційних технологій.
“Уміння адаптуватися – подивитися на проблему, що розглядається, з іншого боку – може повертнутися для нас неочікуваною перевагою…”Наведені слова Б.Триллінга й Ч.Фейдла якнайкраще відображають , як мені видається, мету автора статті.Як на мене, адаптивний потенціал сучасного вчителя літератури (що його мусить замотивувати ця стаття)ганебно придушується. Причому роблять це всі: і завучі, яким треба, щоб все було за методичними вимогами старожитніх часів, і РУО з Міністерством освіти вкупі, які застигли в неприродних позах ще з 20-х років минулого століття ( про це А.С.Макаренко багато чого сказав), і – в захваті від власної покірливості – вчитель, який , страждаючи від неоковирності програм і вимог, відсутності підручників ( або, що страшніше, їхньої наявності!)і необхідності “відповідати вимогам часу”, хвацько береться за виконання тїєї таки недолугої програми, причому що більше мучиться, то більше собою пишається. А власне метод проектів, який пропонується активно використовувати в сучасній школі, дозволяє відкинути принцип “життя – це біль”, а ІІ і ІІІ розділи статті ( досвід роботи О.Ніколаєвої та В.Шторліна)презентують різноманітні можливості та підходи в його опрацюванні.
Революція в освіті була проголошена досить недавно- у 80-90-х роках минулого століття, але перш за все вона має відбутися в голові звичайного шкільного вчителя, бо він має всі навички,згадані в статті, розвинути в собі, паралельно працюючи зі своєю адміністрацією. А учні в цей час , може, накреативлять щось цікавеньке.
Важко прийняти думку, що ти зупинився і не рухаєшся далі, які б не наводив собі доводи, що ти не можеш перескочити через самого себе. А ось ця робота стала поштовхом для прийняття рішення : треба рухатися вперед, бо стояти на місці, нічого не робити – це свого роду смерть тебе як вчителя. Учні потребують нового, і всі вчителі з усіх предметів разом повинні поринути в епоху знань ХХІ століття. Три складові частини цієї роботи допомогли зрозуміти, що очікують від учителя, що необхідно учням в умовах освіти ХХІ ст., як оволодіти «Навичками ХХІ ст.», які саме вміння й навички розвинути і завдяки чому. Зміни у викладанні зарубіжної літератури довели у своїх роботах автори ІІ і ІІІ розділів, їхні грунтовні роботи – доказ того, що можливості літератури в наш час і за допомогою новаторства, нових стратегій, технологій у навчанні необмежені.
Встигати за часом – основна задача сучасної людини і вчителя зокрема. Змінитися,навчитися бути іншим – іншого шляху немає. «Неграмотні люди ХХІ століття це не ті, що не вміють читати і писати,
а ті, хто не можуть вчитися, забувати те, чому навчився, й переучуватися»,- стверджує Елвін Тоффлер.І це ,беззаперечно,істина. Інформаційні технології вимагають нового підходу до викладу матеріалу,який має бути спрямований на розвиток критичного мислення. Учня потрібно навчити не вчитися,а розмірковувати,вирішувати поставлені задачі. Це можливо зробити за допомогою розвитку комунікації співробітництва,яке є пріоритетним. Час вимагає від нас навичок інформаційної грамотності,медіа грамотності. Учні мають бути гнучкими,ефективно працювати в атмосфері невизначеності і зміни пріоритетів. Автор статті спрямовує роботу вчителя і учнів до проектної діяльності. Керування проектом дає можливість самореалізуватися ,виробити якості лідерства і відповідальності за свої дії,бо саме вони потрібні для досягнення результатів. Потрібно змінити не навчання,не всю систему освіти,потрібно змінити акценти,підходи. Б.Триллінг і Ч.Фейдл дають назву сучасного навчання – навчання для життя у наш час. Тож завдання не змінити час ,а змінитися у наш час.
XXI ст. дійсно навантажує, як і учителя, так і учня різною інформацією. Тому наші учні повноправно можуть називатися Інтернет поколінням, як зазначено в статті. Тому, як до освіти, так і до вчителя висуваються нові вимоги. Це дійсно так. Працювати “по старинке” зараз просто неможливо. Тому і згадано в статті про навчання і новаторство.
До них відносять: критичне мислення й прийняття рішень (експертне мислення); комунікацію і співробітництво (комплексне спілкування); креативність і новаторство (гнучкість розуму й винахідливість). Ці навички є основою для можливості навчання упродовж всього життя та творчої діяльності. Дійсно з цим варто погодитися. Тому інноваційні технології сьгодні вкрай необхідні. як ніколи.Варто знайти час, щоб познайомитися детальніше з матеріалами, які пані Ірина використала у цій статтті, а саме книги Б.Триллінг і Ч.Фейдл. Навички ХХІ століття. Навчання для життя у наш час. (переклад з англійської С.Христофорової). – http://edu.rucamp.org/posts/14425029
Trilling Bernie, Fadel Charles. 21st Century skills: Learning for Life in Our Times. skills – навыки, умения, практические
Дякую за таку прекрасну збірку статей. Конкретні поради вчителям, які прагнуть змін. Стояти на місці у своєму розвитку неможливо, але важко й встигнути за часом. Сучасний світ вимагає надшвидкостей. Головне – не боятись і не зупинятись. Бути сучасним вчителем, розуміти сучасне покоління неможливо без самоосвіти. Все в наших руках. Але якщо ми на цій сторінці, це вже значить, що ми на правильному шляху. Обов’язково використаю для себе матеріали та інформацію всіх авторів. Дякую.
Креативність і новаторство-девіз збірки статей. Можна виховувати, заохочуючи в учнів допитливість, відкритість до нових ідей навчання шляхом проб і помилок.
Зараз суспільство стає на вищий щабель соціального та психологічного розвитку – інформаційний. Комп’ютер і всесвітня мережа займає чітку позицію в навчально-виховному процесі, а отже використання у практиці роботи ІКТ є доцільним і актуальним.
Тому перед учителем зарубіжної літератури постали нові завдання: перехід від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій, зростати духовно, думати про сенс життя та про своє місце в цім світі. Саме це зможе врятувати нас від засилля бездуховності, змінити суспільство, відродити державу. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес школи забезпечить поступовий перехід освіти на новий, якісний рівень.
Дякую за змістовну статтю, адже, справді результатом бурхливого розвитку цифрових технологій у наш час стало збільшення можливостей обробки, зберігання і накопичення інформації та широкий доступ до великої кількості інформації кожного користувача через мережу Інтернет.
Впровадження ІКТ дая можливість більш глибше показати матеріал.
Стаття цікава, корисна, несе важливу інформацію щодо змінення орієнтування у викладанні зарубіжної літератури у зв’язку з бурхливим розвитком інформаційних технологій.
Набуває великого значення необхідність вчити дітей не тільки шукати інформацію, а й відбирати суттєве,виділяти головне від другорядного, самостійно мислити і робити висновки.
Доцільно з цього приводу використовувати уроки літератури як можливість формувати у дітей навички критичного мислення, прийняття самостійного рішення, вміння співпрацювати з іншими людьми для вирішення проблем.
Література як шкільний предмет має можливості розвивати такі якості особистості як креативність, здатність до нестандартних рішень, тому що в основу креативності покладена уява, головна складова будь-якого творчого процесу.
Вивчаючи літературні твори, дитина пізнає самого себе, людину як такову, це формує толерантність у діалозі з іншими людьми, зі світом взагалі, це виховує адекватні реакції у спілкуванні, вчить без упередженості ставитись до різних переконань і цінностей, змінюватись, якщо це доцільно, в своїх висновках, поглядах і таке інше.
В цьому контексті зайве говорити про значення і роль літератури в суспільстві. Література впливає на формування особистості, можливості її самореалізації, адаптації в життєвому просторі.
Ковальова Світлана ліцей 38
Дякую за цікаву статтю. Спробую використати Ваші поради у своїй практиці у вечірній школі. Це важливо для сьогодення у зв’язку з бурхливим розвитком нашої реальності в Україні. На сьогоднішнй день діти більше приділяють уваги комп’ютеру та мережі Інтернет, тому буде доцільним використовувати ІКТ в навчально-виховному процесі.
Дякую за своєчасну, цікаву та надзвичайно корисну статтю. Я теж , вкотре, задала собі питання :”А яким я бачу сучасного випускника?” Адже сучасна молодь опинилася в ситуації нестабільності суспільної свідомості, невпевненості у завтрашньому дні.Для того, щоб наші діти змогли легше пристосуватись в майбутньому, вже сьогодні ми маємо навчити їх критичному мисленню.Завдання сучасного педагога -змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже ми прагнемо, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні.Саме уроки літератури допоможуть учням навчитись критичному мисленню.
Стаття дуже цікава для сучасного вчителя зарубіжної літератури. З розвитоком суспільства зростають відповідно і вимоги до вивчення зарубіжної літератури. Основним завданням для формування всебічно розвиненої особистості є оволодіння сучасними інноваційними технологіями. Особливо це стосується вичення літератури модернізму та постмодернізму.
Література має можливості розвивати такі якості особистості як креативність, здатність до нестандартних рішень, тому що в основу креативності покладена уява, складова будь-якого творчого процесу.Стаття цікава, корисна, несе важливу інформацію щодо змінення орієнтування у викладанні зарубіжної літератури у зв’язку з розвитком інформаційних технологій.
Час не стоїть на місці, треба рухатися вперед, учні потребують нового, вчитель повинен поринути в епоху знань ХХІ століття. Три складові частини цієї роботи допомагають це зрозуміти, що очікують від учителя, що необхідно учням в умовах освіти ХХІ ст., новаторство, у навчанні необмежене.
Автор у статті піднімає актуальні проблеми освіти ХХІ століття, які полягають у тому, що вчитель має у навчально-виховному процесі звертатися до особистості доби Інтернету, яка приблизно з дворічного віку досконало володіє комп`ютером.
На місце епохи знань прийшла епоха інновацій, тому у практичній діяльності важливо використовувати новітні технології, особливо проектні, що максимально наближені до світобачення сучасного школяра і відповідають його пізнавальним потребам.
Автор цілком справедливо, аналізуючи матеріали книги Б.Триллінг і Ч.Фейдл “Навички ХХІ століття. Навчання для життя у наш час”, наголошує на необхідності поєднувати змістову сторону роботи вчителя з ідеями і концепціями, використовуючи не лише традиційні методи, але й інноваційні.
Стаття змусила задуматися над власними формами роботи на уроці.Дійсно, учні і час потребують нового підходу. Будемо працювати.
Час змінюється, і кожен вчитель має встигати за цими змінами. Дуже швидко це відбувається зараз. Феноменом Епохи знань є Інтернет покоління, представники якого потребують свободи поглядів та нововведень у житті. Кожен вчитель при підготовці до уроків, їх проведенні, спілкуванні з учнями у позаурочний час має це усвідомлювати. Дослідження програми «Партнерство з підтримки навичок у XXI столітті» говорять про те, що основою навчання в наш час є критичне мислення і вміння учнів приймати рішення, ефективно спілкуватися та співробітничати. Все це необхідно їм, адже на зміну Епосі знань приходить Епоха інновацій. І вчитель має дати учням можливість опанувати навички креативності й новаторства. Важливою також є інформаційна грамотність, компетентність у питаннях передачі інформації. Вчитель зарубіжної літератури здатен допомогти учням формувати навички соціальної і культурної взаємодії. Потрібно поєднувати традиційні та нові методики, досягати балансу між традицією і модернізацією. Ця стаття – реальна допомога вчителю у роботі з учнями як в урочний, так і позаурочний час.
Безперечно, ІТК – важлива складова уроку.Так мрію про проектор у кожному класі.Діти по – іншому сприймають такий урок.Сьогодні це невідємна частина навчання. Дякую за статтю.
Розвиток сучасної системи освіти ставить багато завдань перед вчителем XXI століття, є над чим працювати і вдосконалюватися.
Робота з новим Інтернет-поколінням вимагає новаторства,креативного підходу у викладанні зарубіжної літератури,щоб навчити учнів критично,мислити,аналізувати прочитане й повернути до книги.
Дякую автору статті за корисну і необхідну в роботі інформацію.
У статті, підготовленій І.Кузьменчук за матеріалами книги Б.Триллінга і Ч.Фейдла, підняті дуже важливі питання. Дійсно, Інтернет-покоління, з яким ми працюємо, суттєво відрізняється від учнів попередніх. Швидкі, вільні у висловленні власної думки, оперативно інформовані – і це вимагає від учителя зміни методик у процесі навчання і виховання. Сучасний учень повинен мати гнучке критичне мислення, вміти синтезувати та аналізувати, оцінювати альтерантивні погляди, розпізнавати, формувати і вирішувати проблеми, активно використовувати комунікації, причому у будь-яких умовах, ефективно працювати з різними командами, брати на себе частину спільної роботи і нести відповідальність за її виконання, бути медіа-грамотними, використовувати цифрові технології, швидко пристосовуватися до змін тощо… Якими ж формами і методами повинен володіти учитель, щоб реалізувати поставлену мету? Допоможе метод проектів, або навчання, в основі якого лежить проектування як процес. Друга стаття (О.Ніколаєвої) продовжує думку про використання дослідницької діяльності в процесі формування навичок XXI століття. Чітко визначені шляхи підвищення пізнавальної діяльності та методи, які вчитель використовує для цього: проблемно-пошуковий та дослідницький. Інструменти для впровадження їх – евристична бесіда та проблемне питання – розраховані на мислення учнів, їхню аналітико-синтетичну діяльність. Велика кількість практичних моментів дуже допоможе в роботі і мені.
Третя стаття, В.Шторліна, присвячена поетиці поеми А.Ахматової “Реквієм”, суто практична. В ній дається детальна схема побудови уроку, що ніби ілюструє попередню статтю “Шляхи підвищення пізнавальної діяльності …”. Дякую за цінний, практичний та дуже цікавий матеріал.
Впровадження ІКТ дая можливість більш глибше показати матеріал:бурхливий розвиткок цифрових технологій дозволяє збільшити можливостей обробки, зберігання і накопичення інформації, є можливість широкого доступ до великої кількості інформації кожного користувача через мережу Інтернет та використання цієї можливості на уроці для більш глибокого сприйняття та візуалізації інформації. Дякую за корисну статтю.
Стаття дуже цікава і актуальна. Дуже вдячна автору, що дає поради як првильно і доцільно використовувати на уроках ІКТ, щоб ще більше зацікавити та й залучити учнів до вивчення програмового матеріалу, щоб учні не тільки запам’ятовували матеріал, а самі досліджували, створювали нові проекти. Я згодна з автором статті, що все це дуже сприяє інтересу учнів до уроків літератури
Стаття цікава, корисна, несе важливу інформацію щодо змінення орієнтування у викладанні зарубіжної літератури у зв’язку з розвитком інформаційних технологій. Автор цілком справедливо, аналізуючи матеріали книги Б.Триллінг і Ч.Фейдл “Навички ХХІ століття. Навчання для життя у наш час”, наголошує на необхідності поєднувати змістову сторону роботи вчителя з ідеями і концепціями, використовуючи не лише традиційні методи, але й інноваційні. Робота з новим Інтернет-поколінням вимагає новаторства, креативного підходу у викладанні зарубіжної літератури, щоб навчити учнів критично мислити,аналізувати прочитане й повернути до книги.
Дякую за своєчасну, цікаву та надзвичайно корисну статтю.
Дякую Світлані Іванівні за цікаву статтю.На сьогоднішнй день діти все більше і більше поглинають у мережі Інтернету.Поєднання зацікавленістю книгою та сучасними технологіями складає гідний творчий дует.
Проблеми освіти,виховання та використання сучасних технологій не випадково постають у центрі уваги сучасного вчителя літератури.
Ми добре усвідомлюємо,що від якості наших уроків,їх змістовності залежить майбутнє наших учнів.
Дякую за актуальну статтю.
Дякую за матеріал. Перша стаття змусила задуматися: чи не стою я на місці, що можна було б змінити, вдосконалити? Адже сучасні учні уже дуже відрізняються від тих, що були 5 років тому. Наступні роботи зї своїми практичними порадами є чудовим доповненням та допомогою вчителю. Із задоволенням буду використовувати у своїй роботі.
Але іноді у мене виникає страх: чи “не загубиться” за цими дослідженнями, пошуками і т.д. сам твір?
На сучасному етапі освіта виступає одним із головних чинників розвитку людини. Cьогодні перспективи розвитку світової літератури пов’язують з впровадженням інноваційних технологій: комп’ютерного навчання, пошукової діяльності.
Урок літератури надзвичайно багатогранний. І насамперед — це урок образного сприйняття світу як найбільш яскравого і доступного для дитини.
Учителеві варто вибрати шлях для структурної побудови уроків, що базуються на алгоритмі:
Зацікавлення — Здивування — Захоплення — Пізнання.
Хотілося б сказати,що найбільше значення має не те, як учень використовує нові технології, а те, як це використання сприяє покращенню його освіти.
Дякую за дуже цікавий матеріал.
В новітніх умовах важливо із авторитарного учителя стати учителем – супроводжувачем у знаходженні інформації. Потрібно навчити учнів критично мислити, міркувати, робити висновки. Впровадження інформаційних технологій у навчальний процес допоможе виховати в учнів допитливість, бажання читати, розвивати свій рівень, уміння самостійно мислити, шукати нестарданті рішення, бути толерантними.
Дуже сподобалось пояснення використання стратегій розвитку критичного мислення на прикладі конкретних творів. Стаття спонукає до глибокого переосмислення власної праці, стимулює до прагнення йти вперед.
XXI ст. дійсно навантажує, як і учителя, так і учня різною інформацією. Тому наші учні повноправно можуть називатися Інтернет поколінням, як зазначено в статті. Працювати “по старинке” зараз просто неможливо. Тому і згадано в статті про навчання і новаторство. Набуває великого значення необхідність вчити дітей не тільки шукати інформацію, а й відбирати суттєве, виділяти головне від другорядного, самостійно мислити і робити висновки. Стаття несе важливу інформацію щодо змінення акцентів у викладанні світової літератури у зв’язку з бурхливим розвитком інформаційних технологій. Ця стаття – реальна допомога вчителю у роботі з учнями як в урочний, так і позаурочний час.
Дякую за практичний та дуже цікавий матеріал.
Дякую за статтю автору!
Дуже актуальна!Дуже корисна!
Використовувати ІКТ в навчально-виховному процесі буде доцільним!
Візуалізації інформації робить кроки вперед!