21 вересня 2017 року в київському міському будинку учителя відбувся воркшоп Ірини Мегедь «Професійна майстерність учителя-словесника: навчити критично мислити й гостро відчувати». Воркшоп став першим очним заходом в межах проведення подіумної дискусії у дистанційному форматі «Зарубіжна література й особистість цифрової доби: у пошуках відповідностей».
Які завдання для опанування тексту сприяють розвитку критичного мислення, а які емоційного інтелекту? Що спочатку: думка чи емоція? Як досягнути балансу? З чого починати роботу над твором? Учасники воркшопу розмірковували над питаннями за допомогою гри «Сім мудреців». Результатом діяльності кожної групи стало створення відеоролика.
Пропонуємо Вам познайомитися з матеріалами для проведення воркшопу.
Наше обговорення триває.
«Те, що ти робиш, поки відкладаєш усе на завтра, – каже Джессіка Гіч, – можливо і є тим, що ти маєш робити все своє життя». Чекаємо на Ваші коментарі та обговорення матеріалів воркшопу. Ваша думка важлива!
Фотопрезентація заходу. Автор Алла Полторацька
Відеоматеріал до завдання №2 «Люди, що читають Кіплінга»
Дидактичний матеріал для проведення воркшопу.
PS Автор воркшопу повністю розділяє думку Н. Резніченка щодо надлишкової абстрактності рольових персонажів і пропонує інші варіанти карток із врахуванням пропозицій учителів.
Ролевая «карусель» – так можно определить технологический принцип той интерактивной методики, которую предложила на своём очередном воркшопе Ирина Мегедь – талантливый учитель, неутомимый в стремлении оживить урок и приблизить его к сознанию современного школьника.
В качестве прототипа учитель избрал игру «Семь мудрецов», разработанную российскими психологами Е. Пантелеевой и В. Шиманской как тренинг для сотрудников бизнес-сообществ. Семь мудрецов – это семь магов, названных именами персонажей популярных компьютерных игр и соотнесённых с психологическими свойствами личности, необходимыми для успешной работы в различных предпринимательских структурах, а именно: Равновесие, Позитив, Креатив, Эмоции, Логика, Традиции, Риски.
Разделив класс на семь творческих групп и присвоив каждой из них то или иное свойство, учитель тем самым определяет семь аспектов анализа литературного текста и следит за строгим соответствием суждений школьников требованиям Равновесия, Позитива, Креатива, Риска и т.д. Затем группа меняет аспектный «статус», переходя к новым текстам и проблемным ситуациям – и так до тех пор, пока каждая из групп не попробует себя в роли всех семи мудрецов.
Такая динамичная форма требует динамичного мышления от школьников и динамичной работы учителя, выступающего в роли ротора «карусели». Попав в её интеллектуальную «центрифугу», хрестоматийные тексты воспринимаются по-новому и открываются ученикам в неожиданных смысловых ракурсах, стимулируя их к критическому мышлению и насыщая работающий ум живыми эмоциями, сопутствующими всякому творческому процессу.
Технология «карусели», как убедительно доказывает Ирина Мегедь, педагогически эффективна: она с головой погружает ученика в стихию интеллектуального поиска – глубокого и весёлого одновременно. А этого так не хватает (да и всегда не хватало!) нашей средней школе. Особенно сегодня…
Единственное, что показалось не очень подходящим для школы – особенно для учащихся среднего возраста – избыточная абстрактность ролевых персонажей, определяемых отвлечёнными понятиями (равновесие, позитив, традиции и т.д.). Всё-таки авторы этой игры изначально имели дело со взрослой аудиторией, мотивированной к подобным тренингам и возрастом, и – в первую очередь – насущными профессиональными потребностями. Лучше было бы связать семь мудрецов с конкретными персонажами мифологии, фольклора, литературы, науки, как-то: мудрец (равновесие), поэт, певец (эмоции), учёный, культурный герой (логика), воин (риск) и т.п. Хорошо бы при этом дать этим персонажам знаковые имена, например: Соломон, Орфей, Эвклид, Ахиллес и т.д. – в зависимости от вкусовых предпочтений учителя и его учеников. Такая коррекция, несомненно, приблизит ученика к увлекательному игровому действу.
Всё остальное – просто замечательно. Попробую методику ролевой «карусели» на ближайших уроках.
Дорогая Ирина Владимировна, большое спасибо за творческий поиск, за азарт, позитив, равновесие, логику, эмоции, риски, традиции и, конечно же, за креатив в его абсолютном выражении!
Наум Резниченко, учитель зарубежной литературы Александрийской гимназии г. Киева
як завжди, матеріал Ірини Мегедь неочікуваний, стимулюючий і до роздумів, і до пошуку нового,і нагадує пиріжки , які продавалися в буфеті жовтого корпусу: їх розмітали миттєво і рідко залишали “на потім”, бо смачнючі просилися одразу з”їсти. Після участі в воркшопі побігла застосовувати і пристосовувати , брати і міняти – і це, на мою думку, найцінніше! Адже ідея, що не сковує ( хоча виглядає досить формально) – на сьогодні в школі розкіш. Вже аналізували “Осінній день” Рільке – вийшло цікаво. Дякую-ю-ю!
У Ірини Мегедь завжди так:неочікувано і, водночас, очікувано. Неочікувані сюрпризи, методичні знахідки і відкриття. Очікувано цікаво і захоплююче. І дуже доброзичливо, із щирим бажанням ділитися. А ще поруч з Іриною кожен відчуває себе напрочуд розумним, страшенно креативним і творчим вчителем. Ну як її можна не любити і не чекати зустрічей із нею? З нетерпінням чекаю.
Ідея прекрасна, але матеріал необхідно адаптувати для українського вчителя та українського учня, враховуючи вікові особливості, використовуючи термінологію українською мовою. Майстерність вчителя? Не зрозуміла, а в чому вона проявилася у побаченій презентації? В психології є поняття “тут і зараз”. Треба вміти за 45 хвилин організувати проведення гри, вислухати кожну команду та й ще оцінити кожного учня (бали ще ніхто не відміняв). Не тільки навчити мислити, а й ще укластися у час, пройти всі етапи уроку – ось в чому, на мою думку, полягає майстерність учителя. Дякую за те, що своїми креативними ідеями заставили замислитися над організацією нових форм групової роботи.
Повністю підтримую ваші зауваження, щодо того, що матеріал має бути адаптований під вчителя,під учня.На своє виправдання можу сказати лише те, що я не показувала урок за темою, отже завдання вкластися у 45 хвилин перед собою не ставила:)Йшлося про пошук форм,які змушують інакше думати , інакше відчувати. Саме в цьому, в зміні “точки зборки”, полягала ідея воркшопу. Адаптація прийому,адптація самої гри до літературного матеріалу і випробовування самої гри як раз і проходили під час воркшопу. Це робочий процес.І своє завдання як спікер я вбачаю саме в тому, щоб поділитися власними ідеями, які можуть бути комусь корисними. Дякую за коментарі усім учасникам воршопу ,я була щаслива працювати з вами!Картки потихеньку вдосконалюються:)І дуже дякую пані Тетяні Плуговій, що вона витратила час на перегляд моїх думок і на відвертий коментар:)