Творчий простір Ольги Чернишенко описати і важко, і легко. Він веселковий, ледь відчутний, повітряний – такий, що огортає, але не рушить твої кордони, і водночас – ґрунтовний, продуманий, деталізований, цілеспрямований і вивірений до дрібниць. Тобі комфортно, коли потрапляєш в його силове поле і згодом усвідомлюєш, як починають працювати усі твої сенсори і ти легко і впевнено рухаєшся в заданому напрямку.
Ми перебуваємо в ситуації, коли простір усвідомлюється не абстрактним терміном, його трансформації відчуваєш шкірою, усім єством. Ми живемо в час, коли збереження власних кордонів іноді можливе лише в просторі тексту, як засвідчує досвід колишніх полонених – морського піхотинця, оборонця Маріуполя Олександра Іванова та правозахисника, журналіста, військовослужбовця Максима Буткевича.
Майстерка «Простір, рельєф і наші межі: як художній текст вчить бачити інакше» – це про літературу і про нас, про наші межі і про наші обмеження-клітки й лабіринти… І про зміну фокусу, про компаси і карти, які ми можемо дати через навчання літератури нашим учням, щоб у бурхливому видозмінному світі зберегти свою самість.
*Заставку згенеровано за мотивами книги фізика-теоретика Стівена Гокінга «Всесвіт у горіховій шкаралупі» (англ. The Universe in a Nutshell)
