Між двома практиками, або Ірина Мегедь

unnamed--23a2282b0c (1)З Іриною Мегедь ми познайомилися на конкурсі «Учитель року-2001», на якому вона стала переможцем міського етапу. Тож знаємо одна одну давно. Враження підсилила її випускна робота на курсах наступного року. Це була «Друга світова війна у дзеркалі літератури». Після Іриного виступу мені було важко змусити презентувати свої роботи інших. Всіх ніби накрило, і я не виняток. Ми надрукували «Фугу смерті» П. Целана. З часом я читала багато учительських розробок, присвячених цій темі, але вони були ніби варіації Іриного уроку. Потім був «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» — урок, який став бестселером і, мабуть, кожен учитель ЗЛ Києва (і не лише) має цю презентацію.

Потім був поліфонічний Достоєвський, cумний Кафка, алюзивний Джойс… Цикл модерну і постмодерну. Пишу і ловлю себе на думці, що я можу відтворити в пам’яті і послідовність практик, семінарів, майстер-класів   та майстерень, і їх зміст. Вони закарбовані в серці й думках і десь у глибинах тебе починають жити власним світом; в хвилини сум’яття чи розпачу ти линеш у цей світ і тішишся, що в тебе він є і є Ірина Мегедь.

І ось остання практика – Джойс. Але абсолютно інший. Між ними – шість років. Дотичні, але різні. Цікаво спостерігати, як змінюється пояснення матеріалу, як легким і майже прозорим стає витлумачення учням складних речей і як ти сам занурюєшся в цю гру. «Джойс – фрактальний автор», – звучить на уроці. Ірочка – фрактальний педагог. Кожен урок віддзеркалює її особистість й дозволяє нам заглиблюватися у Всесвіт на ім’я «Ірина Мегедь».

Ірина Кузьменчук


Хто? – запитаєте ви. І негайно захочете почути відповідь. А її немає. Ні, звичайно, вона існує. Але не тут, не зараз. Можливо, не сьогодні ви її знайдете. Обов`язково знайдете.

А думка літає, питає… Він чи вона? Про кого іде мова? Ти хочеш знати? Так. Ось схеми, сторінки Wikipediї, сучасні фото Трієста, коментарі читачів. А ти чітко уявляєш оксамитові очі…

Ще кілька хвилин тому потяг метро мчав тебе знайомими станціями. На вулиці холодний вітер подував в обличчя. А тепер «він чи вона?», Джойс, Джакомо, Джульєта, потік свідомості… Молода особа з павутинчастим письмом, жалом вже проникає у твою свідомість. А головне, що ти вже, на відміну від дітей, знайомий з Джойсом, а втягнутий у гру, ніби вперше про нього чуєш.

ЛЮБИШ МЕНЕ, ПОЛЮБИ І МОЮ ПАРАСОЛЬКУ! Робінзон дивиться удаль.

Так мені хочеться це зробити!Як же все ж таки прекрасно любити чиюсь парасольку!

Ви надихаєте,змушуєте Вам повірити,а головне йти за Вами.

Тетяна Чигирин,

учитель СЗШ № 135 м. Києва


Хто він? Ключова постать ірландської літератури. Представник модернізму. Один із найвпливовіших і найскладніших європейських письменників ХХ ст. Оригінальність і невичерпність, багатозначність, психологізм, “потік свідомості”, елементи пародійності та іронізму – характерні риси поетики його творів. Автор художньо – щоденникового есе «Джакомо Джойс»… Джеймс Джойс.

Хто вона? Талановитий учитель. Творча особистість. Професійна майстерність, компетентність, сучасний підхід, послідовність, серйозна підготовка учнів до сприйняття складного твору, оригінальність – ознаки її уроку… Ірина Мегедь.

Хто вони? Сучасні молоді люди. Микита, Іванна. Індивідуальні. Креативні. Цікавляться літературою. Мають власні думки і не соромляться їх висловлювати перед аудиторією …Одинадцятикласники Технічного ліцею.

Хто я? Вдячна молодій колезі Кожукало Наталія Вікторівна.

Наталія Кожукало,

учитель Гімназії міжнародних відносин № 323 м. Києва


Джеймс, есе, «потік свідомості»… Прохолодно у кабінеті, чиста дошка… Відкритий, спокійний вчитель. Цікаво, куди він поведе дітей і нас на уроці?…

Космічна подорож, і починається політ… Гра з іменем Джеймс і іменами дітей досить цікава. Посмішки, перші висновки.

Текст есе на екрані,- це писав Джойс. Молодець Нікіта: пояснив пробіли у тексті, й мені захотілось заповнити хоч один. Ще раз прочитати і продовжити думку… Вірно прозвучало, що, чим більше разів читаєш есе, тим глибше розумієш його.

Дівчатка – молодці так вправно відповідають на питання, поставлені хлопцям. Вони активно працюють, коли йде аналіз тексту, навіть з колом кольорів вони розібралися швидше.

А ось хто Вона – нехай допишуть дома. Цікаво буде.

Аж ось парасолька! Розглядаю її на аркуші паперу, а потім – на екрані…

О! Мені затишно і комфортно, мені вже не холодно під парасолькою уроку, яка мене накрила… Мені легко і спокійно…, я лечу з Джеймсом…

Алла Буковська,

учитель Технічного ліцею Дніпровського району м. Києва


«Хто? Бліде обличчя в рамці важкого запашного хутра, її рухи сором’язливі та нервові. Вона носить пенсне. Так: коротка мова. Короткий смішок. Коротке кліпання повік» — так починається психологічне есе «Джакомо Джойс» ірландського англомовного письменника Джеймса Джойса. Реальною основою сюжету є пережита закоханість автора у свою ученицю Амалію Поппер. Митець-новатор відмовився від традиційної манери оповіді, віддаючи перевагу “потоку свідомості”, прийому, який дозволяв показати всю розмаїтість відтінків почуття ліричного героя.

Так, напевно, мав би починатися урок, тема якого так і звучала Дж. Джойс «Джакомо Джойс»

У творі Дж. Джойс провадить неспішну, дещо уривчасту оповідь про власні душевні переживання, про сплески емоцій від радості до болю, і саме тому есе має автобіографічний характер. На перший погляд, відсутність динамічних подій створює враження “розмитості” сюжету. 

Напевно, продовжувала б вчителька… Але ні.

Дзвоник. Урок. Учні сіли на свої місця (вражає спокійний їх настрій перед такою складною темою, вражає перша фраза вчительки – я просила не читати твір і,навіть, не відкривати шкільний підручник). Що це? Сміливість досвідченого педагога? Самовпевненість літератора, що тільки починає? Ні – це справжній процес творчості вчителя та учнів.

Говорять, до чого в науці дійдеш сам, того вже ніколи не забудеш. Тож побачений урок – це процес пошуку і творчості. Він проходить на одному диханні, легко, прозоро – складність складного твору вже не здається такою складною (за тавтологію не вибачаюсь, адже вона навмисна). Залишається бажання прочитати або ще раз перечитати твір. «Побачити небачене», а може й домислити події, які автор ховає за відтворенням емоцій.

Дзвоник. Урок закінчено. Не закінчується тільки дивно-приємний присмак модерну, що навіяла тендітна, молода, розумна вчителька, про яку її учні точно знають – вона знає і розуміє набагато більше – нам є чого прагнути…

Лариса Савчук,

учитель гімназії «Академія» м. Києва


Блискуче! Отримала велике задоволення і від структури уроку, і від презентації. Презентація – манить, діє на образному, підсвідомому рівні. Мінімум слів, максимум емоцій, кольорів, натяків на другий символічний пласт твору.

Ірина – творча особистість – захоплюється учительським фахом у поєднанні з глибоким знанням свого предмета прагне побороти стандартний підхід, одноманітність. Творчий підхід до своєї праці веде до виникнення індивідуального стилю вчителя.

Вона самобутня оригінальна індивідуальність, яку яскраво продемонструвала під час уроку. Це підтримує в учнів постійний інтерес до уроків літератури. Такі уроки захоплюють атмосферою пошуку, зацікавленого занурення у глибини літературного твору, співпереживають його персонажам.

Успішному засвоєнню тексту літературного твору сприяв аналіз, який здійснювала Ірина новими шляхами: текстуально, контекстуально, інтертекстуально, а також запропонованим  і віднайденим самим учителем.

Раціонально і систематично проводилась робота над текстом, яка не тільки мала позитивний вплив на якість знань учнів, але й сприяла підвищенню рівня їхньої літературної освіти, удосконалила вміння і навички працювати з текстом, а й виховала серйозне ставлення до літератури як навчального предмета, духовно збагатила, підвищила читацьку культуру.

Джойс – це алгебраїчна задача, це навмисна ускладненість, що потребує такого самого ускладненого сприйняття. Він закладає у свої тексти величезну кількість перегуків з іншими мистецькими творами: літературними, малярськими, музичними, скульптурними, архітектурними, філософськими. В такому “тексті з посиланнями” присутнє гігантське культурне тло.

Ірина Мегедь по-своєму інтерпретує літературний твір, відкриває в ньому щось співзвучне своїй особистості, світосприйманню, характеру. У ході аналізу учитель ніби стає співавтором письменника, переймаючи його думки й переживання. Недарма професор В.А. Буяльський сказав, що вчитель літератури — друг письменника.

В основі твору – історія кохання, яка поступово перетворюється на історію душі, що прагне самопізнання і через себе пізнання життя і духу епохи.

Джойс показує сучасну людину з її високими бажаннями і приземленим існуванням. Його душа прагне чистих і світлих почуттів, життя сповненого високого змісту.

Проте Джакамо не може втекти від потворної реальності у світ мрій, бо його кохана і він сам належать до цього життя, якого неможливо позбавитися навіть уві сні.

Джакамо проходить своєрідний шлях до свого “розп’яття” – це розп’яття високого духу, розп’яття серця, яке було сповнене любові й залишилося незрозумілим у бездуховному світі.

Образ Джакомо, незважаючи на трагедію пережитих почуттів і втрачених ідеалів, залишає надію на духовне відродження.

Джакомо усвідомлює найвищу мудрість особистості: кохати, не чекаючи відповіді; жити, навіть коли життя втрачає сенс; творити, попри всі обставини залишатися вільним навіть у обмеженому просторі. Справжнє звільнення можливе тільки у внутрішній сфері – через почуття, відкриття Бога, мистецтво.

Тексти Джойса з їх нескінченними паралелями є навіть тестами на інтелектуальність: чи зможете розібратися? Чи вистачить знань і вправності? Їх вигадав сам письменник, і жодному з нас не вдасться цілком відповісти на всі його загадки: ключі від багатьох з них залишилися в автора… Крок за кроком наштовхуємося на нові й нові загадки, теми для обговорення, висловлення власних думок – звісно, це вимагає високого рівня ерудиції або хоча б щирого бажання знати.

Ірина своєю подвижницькою працею справді впливає на формування світогляду, моральних переконань і цінностей нового покоління. Її урок побудований на співпраці, співтворчості, співавторстві, співчутті і співпереживанні.

Тамара Федорович,

учитель СЗШ № 156 м. Києва


Ірина Мегедь Джеймс Джойс «Джакомо Джойс» Педагогічна практика 2009 р.

Ірина Мегедь Джеймс Джойс «Джакомо Джойс» Педагогічна практика 2015 р.

Свелінк. Музика до уроку «Джеймс Джойс «Джакомо Джойс» 2015 року»

Щоб переглянути повну версію презентацій з примітками автора, завантажте їх нa свій комп’ютер.

 

14 comments

  1. Секіріна коментує:

    Тепер я сталаяк всі – у мене теж є завантажені уроки Мегедь

  2. Лариса Олександрівна Лашко коментує:

    Щиро дякую Ірині Мегедь за цікавий підхід, за оригінальність у вивченні вже відомих тем курсу зарубіжна література.

  3. Печонкіна Ірина коментує:

    Уроки Ірини Мегедь цікаві. глибокі. Кожному вчителю потрібно з ними познайомитися.

  4. Уроки Ирины Мегедь призваны не только обучать современных молодых людей, но и формировать их мировоззрение, моральные ценности,самостоятельный взгляд на проблемы.

  5. Лозова Т.В. коментує:

    Я задоволена, що познайомилась з уроками Ірини.Вони допоможуть учням глибше осягнути зміст твору, краще зрозуміти художній задум автора, спонукають творчо мислити, робити власні висновки.Уроки цікаві, нестандартні, оригінальні.Щиро дякую.

  6. Лубянская Ирина коментує:

    Спасибо большое Ирине за интересный подход к изучению литературы! Обязательно буду советовать своим учителям познакомиться с ее методикой!

  7. Мостова Олена коментує:

    Отримала вклике задоволення від знайомства з творчими напрацюваннями Ірини. Вони професійні: цікаві, глибокі, спонукають мислити та творити. Бажаю наснаги у подальшій роботі!

  8. Ірина коментує:

    Дякую за цікаві матеріали по вивченню Джойса. Як добре, що зустрічаються такі особливі, творчі вчителі. Поталанило дітям, яких вчить Ірина. Її баченням світу літератури захоплює. Бажаю натхнення та успіхів!

  9. Барцева Н.Л. коментує:

    Дивилася презентації І. Мегедь, думала, що писати відгук буду довго, бо вражень! Але думки розчиняються у звуках музики Свелінка, перед очима – колаж із презентованих ілюстрацій, душу полонить тиха самота. Почуття, що спалахнули й щезли, і лише відгомін болю й розталих ілюзій. Ірина Мегедь – це, дійсно, цілий Всесвіт. Кажуть, що про людину можна сказати, познайомившись з її друзями, поцікавившись улюбленими книжками, побувавши в її кімнаті. Про Ірину кажуть її роботи. Знаю, що буду вивчати їх ще довго, бо, крім конкретного знання, вони ще й впливають емоційно, на підсвідомість. Скажете, Джойс? Ні. Це – світ дущі людини, закоханої в літературу. Дякую. Вражена. Дуже хочу побачити Вас і Ващі презентації ще.

  10. Мороз Галина Вікторівна коментує:

    Получила огромное удовольствие. Ирина – индивидуальность. Полностью разрушает стандартные подходы к урокам литературы. Находит те слова, которые переливаются из её души в души учеников. Спасибо

  11. Мороз Галина Вікторівна коментує:

    Хочется заглянуть в тайны учительского ремесла Ирины, но каждый ищет дорогу сам.
    Ирина превратила своё мастерство Учителя в искусство. Ирина, думается, направляет своих учеников в постоянный поиск, писк себя, поиск себя в литературе, творчестве. Спасибо.

  12. Ірина Мегедь коментує:

    Вражена і вдячна до глибини душі вашими відгуками, дорогі колеги.Величезне вам спасибі за увагу, тепло і таку високу оцінку моєї роботи.

  13. Наталія Водяна коментує:

    Зрозуміти – та що там, навіть прочитати! – Джойса дуже непросто, що й показано в презентації пані Мегедь. Що уже казати про дітей! Тому матеріали про цього письменника, особливо настільки якісні, потрібно сприймати з великою вдячністю. Вражає, як сильно змінилася форма подачі однієї теми у одного педагога за шість років.

    Окрема подяка за музику. Джоел Хастінгс був видатним музикантом, дуже сумно, що світ його втратив в такому молодому віці.

  14. Олена Чистяк коментує:

    Дякую за мотивування вчителів до діалогу, співпраці.Шановна Ірино Мегель! Думаю,що на ваших уроках існує справжня атмосфера свята, творчості, загадковості, а вміле поєднання різних видів творчої та пошукової діяльності розвиває не тільки художньо-естетичні смаки, учнівську винахідливість та кмітливість, а й формує душу! Згодом це вирізнятиме ваших учнів – людей з активною життєвою позицією, постійним прагненням до пізнання, любові до свободи та своєї Батьківщини. З повагою, Олена Чистяк, вчитель гімназії №48

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*